Get out alive

Особисто я обстоюю право кожної людини маніфестувати свою релігійну ідентичність.  До того ж, хустка на голові може бути просто хусткою на голові, а хустка на обличчі - захистом від сонця, пилу та комах.

Але є два нюанси.

Перше - власне в Корані немає заклику закривати обличчя й волосся. Йдеться про закривання одежею тіла і власне грудей. Волосся, обличчя, ще й пучки рук - то вже типове перегинання палки, як у євреїв з окремим посудом для м'ясного та молочного, а в наших предків (а зараз ще в декого зі старовірів)  - з окремим посудом для пісного та скоромного. Тобто, "візьмемо з Писання існуючу заборону, та ще й накрутимо зверху купу своїх, щоб аж крехтіти під вагою благочестя".

Звісно, з таким підходом хутенько забувається про головні засади релігії: любов до ближнього, милосердя, оце все. Бо нема ж коли про це дбати, якщо пильнуєш, в кого як зав'язна хустка, чи достатньо щільно, чи ні. Якщо в Корані сказано, що "Аллах зганьбить" безчесну жінку - то це значить, що ми, класні пацани з якогось "Карфагену", маємо право призначити "безчесною" будь-яку жінку на наш смак і цькувати  аж до смерті.

Вимога закривати тіло перетворилася на вимогу закривати волосся, бо волосся в античності та в Середньовіччі було сексуальним фетишем. Апостол Павло саме тому вимагає від жінок закривати волосся, і надає ще одне обгрунтування для цього:  як маніфестацію влади над жінкою чоловіка (тому у християнських країнах довгий час дівчата ходили простоволосі, в той час як заміжні жінки накривалися: це було власне знаком, яка з жінок є вільною для шлюбних пропозицій).

Але в наші дні будувати свою поведінку на тому, що для когось твоє тіло є сексуальним фетишем - це все одно що віддавати своє тіло натовпу на поталу. Нехай фетишист тримає себе в руках. Нехай суспільство трошки менш поблажливо ставиться до нього. Якщо імами, які торочать, ніби непокрита жінка - то ласий кусень м'яса, а чоловік - то собака, мають рацію, то саме чоловікам треба вдягати суворі намордники та якісь аналоги поясів цноти, бажано з шипами всередині, аби вчилися контролювати себе. Якщо ти скажений собака, а не гомо сапієнс сапієнс, то й місце тобі в залізному вольєрі, а не серед людей.  

Мусульманки часто кажуть, що, вдягши хіджаб, або навіть хімар, нікаб чи бурку, вони почуваються вільними від чоловічих поглядів, що хіджаб захищає від сексуальної об'єктивації. Але я вважаю це самооманою. Чоловіки об'єктивують жінок незалежно від того, що жінки носять. Об'єктивація це не про жіноче тіло, а про чоловічий погляд на нього - погляд як на річ, що належить комусь із них, і має бути певним чином  упакована та маркована. Чоловік, якого привчили дивитися на жінку як на річ, залишається небезпечним для жінок, хоч би ті загорталися в дванадцять шарів одягу, як японки епохи Хейан.

ПОВЕДІНКА ЧОЛОВІКА ЗАЛЕЖИТЬ ЛИШЕ ВІД БАЖАННЯ ЧОЛОВІКА. А хіджаб частенько - маніфестація права чоловіка на безвідповідальність. "Я ношу хіджаб, бо вважаю чоловіків діточками, що не здатні контролювати себе при виді мого волосся" - тк перекладаються на людську мову чиленні апології хіджабу від жінок.

До чого така апологія призводить? Гаразд, накрили волосся - тепер в чоловіка вскакує шишка вже не на волосся, а на губи. Тоді вдягнемо нікаб, щоб закрити й губи. Добре, в статевозрілих діточок шишка вскакує при вигляді очей та вій. Натягнемо бурку й чачван. Тоді здоровенна дитинка пускатиме слюні на витвір своєї уяви - як же ж цій білолашній дитинці зарадити? О, є вихід: запхаємо жінку за кам'яні стіни, заборонимо показуватися на вулиці без супроводу, в навіть у домі виділимо для неї окремі приміщення, щоб сиділа там, як заразна.

Плавали, знаємо, бачили все це лайно в Середній Азії, куди воно знов повертається, бачимо зараз в Саудівській Аравії, Афганістані, Ірані. Не хочу цього в Україні. Не хочу для кримських татарок та імігранток з Росії, де почалося справжнє полювання на жінок, які не хочуть назад у реставроване Кадировим середньовіччя.  Не хочу такого поряд з собою.

І ми плавно приходимо до другої причини - чого я, власне, проти хіджабу.

Примус.

Гаразд, Аміна Окуєва носить хіджаб добровільно, її ніхто не змушує. Але іранських та саудівських жінок змушують під страхом кримінального покарання. Сирійських та єгипетських - під страхом суспільного осуду. В Афганістані та Пакістані де-юре хіджаб не є обов'язковим, але де-факто жінку, яка не накриває голови, або носить "надто вільний" варіант (а дехто з афганців і нікаб вважає чимось на кшталт міні-спідниці) можуть побити і навіть убити.

Поки примус є - є й сумнів, що та чи інша жінка носить хіджаб добровільно, а не тому, що на неї тиснуть родина чи спільнота. Лише коли примусові шлюби, "убивства честі", цькування жінок відійдуть у минуле, я повірю у цілковиту добровільність хіджабу.



Так, я знаю, що на картинці - хлоп з племені туарегів. Це провокація, мвахаха!